Цибуля

Рослина цибуля (лат. Allium) – рід багаторічних і дворічних трав'янистих рослин,

що належить до підродини Цибулеві родини Амарилісові і нараховує близько 400 видів,

що зростають у природі північної півкулі в степах, лісах і на луках.

В Ірані, Китаї та Середземномор'ї цибулю знали ще 4000 років тому,

на наші ж терени вона прийшла з берегів Дунаю на початку XII століття.

All у перекладі з кельтської означає «пекучий» – мабуть, тому Карл Лінней і назвав цибулю allium.

А може, латинська назва походить від слова halare, що означає «пахнути».

У культурі вирощують різні види цибулі, але найчастіше це Allium cepa,

або цибуля ріпчаста, і її численні сорти, а також цибуля-шалот, цибуля-батун, цибуля дудчаста, цибуля-порей та інші.

Цікавий овоч цибуля і як декоративна рослина:

ландшафтні дизайнери використовують для оформлення клумб такі види цибулі, як похила,

афлатунська, голландська, велетенська, каратавська, круглоголова, Шуберта, Христофа та інші. 

Посадка: посів насіння у відкритий ґрунт – у першій декаді травня,

посадка в ґрунт сіянки – навесні, в ті ж терміни, що й посів насіння, посадка в ґрунт вівсюжки – під зиму (з 5 по 20 жовтня).

Цвітіння: появу квіткової стрілки допускають тільки якщо потрібне насіння.

Освітлення: яскраве сонячне світло. Ґрунт: сухий, багатий на органіку, з водневим показником pH 6,5-8,0.

Кислі ґрунти під цибулю вапнують.

Полив: у середньому один раз на тиждень при витраті на кожен м² 5-10 л води.

Підживлення: при підготовці ділянки вносять органіку, перед посівом або посадкою – повне мінеральне добриво.

Надалі підживлюють тільки якщо повільно наростає листя.

Допускається 2-3 підживлення органічним добривом.

Останнє – коли цибулини досягнуть розміру волоського горіха.

Розмноження: насінням, сіянкою (дрібні цибулинки) та вівсюжкою (дрібна сіянка).

Шкідники: цибульні молі, мухи й прихованохоботник, паросткові мухи, капустянки, совки (городні, капустяні й озимі), тютюнові трипси.

Хвороби: біла та сіра гнилі, жовтяниця, пероноспороз, фузаріоз, головня, іржа, трахеомікоз, шийкова гниль цибулі, вірусна мозаїка. 

Цибуля ріпчаста – користь.

В цибулі дуже багато речовин, які необхідні нашому організму. Фосфор, залізо, калій, йод, фтор, цинк, звичайно ж ефірні олії.

А ви знаєте, що вітаміну С в цибулі більше, ніж в апельсинах?

Ще в ній багато вітаміну Е, від якого ми залишаємося молодими.

Велика кількість калію в циюулі захищає серцево-судинну систему від різних недуг. Вона навіть може запобігти інфаркту та розвитку склерозу.

Заліза багато в овочі, а значить його треба їсти хворим анемією.

Воно дуже добре зміцнює імунну систему і весь організм.

У розпал епідемії ГРВІ та грипу я розкладаю порізану цибулю у всіх кімнатах, фітонциди вбивають бактерії, які викликають застуду.

Ще цибулю корисно їсти при поганому апетиті і проблемах зі шлунком. Вона підвищує тонус шлунку і покращує травлення.

Цибуля корисна гіпертонікам, вона знижує тиск.

Здатна очищати кров, виводить холестерин і діє як сечогінне.

У деяких випадках відновлює роботу печінки і нирок.

З цибулевого соку роблять різні компреси і примочки. При радикуліті ним добре розтирати поперек. А при вуграх допомагає печена цибуля. Для росту волосся можна використовувати суміш свіжого соку цибулі з медом.

Цибулевий сік впорається з глистами. Його можна використовувати і при лікуванні хворого горла.

Шкідливість цибулі.
Користь цибуля приносить, якщо її вживати є в розумних межах. Поїдання її у великій кількості може викликати аритмію і напади задухи, різко підвищити тиск. Не можна цибулю вживати у свіжому вигляді хворим гастритом і виразкою шлунку.

До речі, цибуля – один з небагатьох овочів, який не втрачає своїх властивостей при тепловій обробці. Тому їжте в своє задоволення варену, печену і смажену. Тільки в міру.